Ти дівчино незамужня

Ти дівчина незамужня,
Не влюбляйся в дворянина, бо не можна.

Бо дворянин пізно ходить,
Не одную чорнявую з ума зводить.

Зов’їв з ума ще й з розума,
Зоставайся, дівчинонько, тепер сама.

Розцвілася квіточками.
Не сама я зосталася, з діточками.

Ой у лузі на дубочку
Колихала дівчинонька сина й дочку.

Колихала, ще й питала,
Ой чого ж я отця й неньку не слухала?!

Отця-неньку, свого роду,
А тепер же мені, дівці, хоч у воду...