Вилітала галка

Вилітала галка з глибокого ярка,
Та й сіла на сосні на гілці розкошній.

Ой не хились гілко, бо так мені гірко,
Не хились над воду, горе жить без роду.

А у мене роду – два братіки зроду,
Да й ті прибувають десятого году.

Ой приїдьте, браття, в неділеньку вранці,
Поставлю горілки в грахвині й у чарці.

Чогось мені, браття, горілка не п’ється,
Коло мого серця мов гадина в’ється.