Помаранчеве серце

Помаранчева стигла палітра
Горизонту вина подає.
Запрягає музика три вітра,
Щоб процокати в серце твоє.

Вибухають сонати високо
В епіцентрі твоєї журби,
І симфонії чорні соколи
Гострять крила об чорні дуби.

І троянд неціловані жмутки
Посивіли з чиєїсь вини.
І по клавішах сивого смутку
Ходять сині сумні слони.

Та, до крапельки сонцю віддане,
На пшеничних вітрах встає
Твоє чисте, густе, провітрене
Помаранчеве серце твоє.