Ти любиш розглядати шкіру,
Яка формує тіло панни.
Ти цю пантеру взяв на віру,
Встромляєш в неї спис тюльпанний.

Її навчили говорити,
Хоча начхати їй на квіти.
Ця усмішка бажає м’яса,
В кров на арену неофіти.

Злягання Риму, рев пантери,
Ар оргії, судомні струми,
У мозгах сплетені парфуми,
Поети золотої ери.

Налито в голови по вінця
Із місяця вино прозоре.
Наповнить морем ваші пори
І кров смолиста і дивіться.

Засмага смуга і печера,
Вона богиня звірчи прірва,
Вона гумова лялька шкіра,
Чи морем створена Венера.

Гітара в пальцях ловеласа
На звуки вишукані ласа. (весь куплет – 8)