Попід грушу конем рушу, дубом поколишу

Попід грушу конем рушу, дубом поколишу,
Тебе, пишна душко, любю, любити не лишу.
Бодай же ти, дівчиночко, тогди замуж війшла,
Коли в поли край дороги рута й мята зійшла.
Бодай же ти, леґінику, тогди оженив си,
Коли в млині на камени куколь уродив си.