Так спроквола надходить

Так спроквола надходить
Найтемніша на світі ніч...
Так спроквола надходить
Найтемніша на світі ніч...

І заступає одним єдине моє вікно,
І заступає зеленими очима,
Заступає червону потоптану траву,
Що здавалась мені птахом підстреленим.

А той той птах
Ніяк злетіти не міг...
А той той птах
Ніяк злетіти не міг...

Ніч заступає руками всохле дерево,
Ніч заступає вустами палюче сонце,
І заступає розважливими словами
Якусь дуже сумну мелодію.

Я вже нічого
Крім тої ночі не бачу...
Я вже нічого
Крім тої ночі не бачу...

Та тільки чую, як десь далеко-далеко,
Поза її руками, поза її вустами, поза її очима
Раптом залопоче крилами
Червона трава.

Довго літає над нами... (4)

Так спроквола надходить
Найтемніша на світі ніч...