Цвіт папороті

(вай...) (тсс...) Тихо! День відійшов,
Невідомим землю вкрила ніч...
Над горами місяць зійшов,
Своїм сяйвом пробудив від сну все живе.

В небо відлітають сни
Пустих надій,
І реальність втрачає
Свою владу на землі.
Як в сні, між загадкових мрій,
Та на яву розпускається квітка
Незайманої краси...

Гаряча як вогонь!
Яскрава як мить!
Прозора як кришталь!
До неї доторкнись!