Збільшений шрифт | Зменшений шрифт
Я проводжав зграї птахів,
Стоячи край лісу.
Я прощався із сонцем
І дощ зрошував моє обличчя.
Останній лист падав у долоні,
І тіні осені тьмяніли у моїх ніг.
Вітер знайшов мою душу
Між сивих курганів,
Опік її холодним
Запахом степу.
Димом пашіла
Безбарвна пожухла трава
І волосся.
Порух вітру
Вирвав з моєї руки жменю попелу.
Подих холодної чорної землі (Березень)
Прощання зі скорботними птахами осені (Жовтень)
Коли боги залишають свої смарагдові чертоги (Серпень)
Ніч зіткана зі снігу, вітрів та сивих зірок (Грудень)