Збільшений шрифт | Зменшений шрифт
Замкнену лінію – контур легкий
Так, ніби ясність плекаєм,
Мабуть, свідомі дознання руки
Пройде над ввігнутим краєм.
Зляжуть далеко, мов свічі на дні,
Зібрані хвилями зорі –
Щирої правди одвічні вогні
В першім незайманім творі.
Тож до джерел загороджена путь:
Як би надію не вбити!
Легко повірить, що там його ждуть,
Навіть зневірений митар.
Декаданс
Ars Poetica
Далекий крик журавлів
Все, що не сказано раніше