Там, де закiнчуються обрiї

Легко і ясно лежати з пробитими грудьми
В травах поплутаних, в росах на вогкій землі.
Так всевидюче-спокійний мій сон непробудний.
Брови розкинулись вільно на рівнім чолі.

Довго-бо йшли ми крізь доли, і гори, і кручі;
Світ не радів нам, упертим, бундючним і злим, –
Лінії завжди ламались суворо й рішуче,
Барви навколо лягли камінням важким,

Шкуру й волосся нам теж переситила барва.
Риси суворі на видах врізьбили бої.
...Легко і ясно лежати в поплутаних травах...
Трави і квіти візьмуть собі барви мої.