Берізка

Сумує берізка на скелі,
Малює в уяві своїй
Заручених пари веселі,
Наповнені співом гаї.

І бачить себе вона в парі –
У радісну зоряну мить
Стожарять її очі карі
І солодко серце щемить.

Її наречений говорить
Найкращі у світі слова,
І лине, де тихії звори,
Їх музика вічно жива.

Уяви живі акварелі,
Не блякнуть з літами вони, –
Берізка, прикута до скелі,
Виплакує думи у сни.