Ой відтіль гора

Ой відтіль гора, а відтіль друга.
Ой поміж тими крутими горами сходила зоря.

Ой то не зоря – й дівчина моя
Ой та й забрала нове ведерочко, по воду пішла.

А я за нею, як за зорею,
Ой сірим конем понад синім морем, понад бережком.

– Дівчина моя, напої коня
Ой з рубленої нової криниці, з повного ведра.

– Козаче ж ти мій, якби ж я твоя,
Я б напоїла коня вороного з повного ведра.