Котилася ой ясна зорька з неба

Котилася ой ясна зорька з неба
Та й упала додолу же,
Та й упала додо(лу).

Журилася ой дівка молодая
Та й по своєму же горю,
Та по своєму ж го(рю).

Обізвався ой козак молоденький:
– Я й одведу додому же,
Я й одведу додо(му).