В чистім безмежному полі

В чистім безмежному полі
Стрілець ранений лежав,
Прийшов до нього вороний
І так жалібно заржав.

Стрілець, розплющивши очі,
Глянув на свого коня:
"Прощай, мій коню вороний,
Я вже кінчаю життя.

Не жаль ми тих темних ночей,
Що я в підпіллю гуляв,
Лиш жаль ми тих карих очей,
Що я так вірно кохав".