В далеку дорогу

Завтра в далеку дорогу
Свого коня осідлаю,
Кріса закину на плечі,
Милу свою попрощаю.

Вихром полину я в поле,
Зелене море сколишу
І незабудку на спогад
Своїй дівчині я лишу.

Батькові, неньці я вклонюся,
Рідних сестер попрощаю,
Шаблю припну я до боку,
Ворона свого замаю.

І виряджала матуся
Сина, ой свого сокола,
Щастя для нього в бою
Щиро благала у Бога.

А дівчинонька соколу
Червону квітку подала.
– Слава героям Вкраїни! –
Вслід партизанам сказала.

Гей там ідуть партизани,
Вітер за ними лиш віє
І не одно серденятко
Тужить за ними та мліє.