Ой у полю жито гранатами зрито

Ой у полю жито гранатами зрито,
Лежить не від нині січовик убитий.

Його тіло біле від вітру зчорніло,
А личко рум’яне зів’яло, змарніло.

Вже йому ніколи дзвони не задзвонять –
Вовки-сіроманці кости порозносять.

Вже він не побачить вірної родини,
Вже він не побачить вільної Вкраїни.

Береза не зронить листя на могилу,
І дзвін не задзвонить, не сповістить милу.

І кров по долині покриє мурава –
Лиш слава не згине, стрілецкая слава.