Ой дуб дуба та вихитує

Ой дуб дуба та вихитує,
А брат сестру перепитує:

– Чи ти, сестро, та й обідала?
– А я, брате, ще й не снідала.

Що в нас, брате, не по-вашому.
В нас снідання – підобідання.

В нас снідання – підобідання,
А обід же та й увечері.

А обід же та й увечері,
А вечеря та й опівночі.

Якби моя рідна мати знала,
Вона б мені вечерять прислала.

Хоч місяцем, хоч зірницею,
Хоч братіком, хоч сестрицею.

А братіка та вдома немає,
А сестриця дорожки не знає.