Попіл

Вже не вірю, та ще люблю,
Серед днів і ночей
Запалив душу мою
Погляд твоїх чорних очей.

Приспів:
Загадаю на білий сніг,
В тихий ранок ввійду несміло,
Сивий попіл на скроні ліг
Від душі, що в мені згоріла.

Вже не вірю, тому пробач...
Загасили вогонь дощі,
Вітер тихий розносить плач
По згорілій моїй душі.

Приспів

І не треба ні слів, ні сліз,
Від тепер ми навік чужі,
Протинають мене наскрізь
Сонця гострі, ясні ножі.

Приспів (2)

Вже не вірю, та ще люблю... (3)