Гуде вогонь

Гуде вогонь – веселий сатана,
Червоним реготом вихоплюється з печі...
А я чолом припала до вікна,
І смуток мій бере мене за плечі.
Сама пішла світ за очі – аби
Знайти від тебе крихту порятунку.
Мої думки, як дикі голуби,
В полях шукали синього притулку.

Сама втекла в сніги, у глухомань,
Щоб віднайти душевну рівновагу.
І віднайшла – гірку печаль світань.
І п’ю, немов невиброджену брагу.
І жду якогось чуда із чудес.
Читаю ніч, немов би чорну книгу.
Якщо кохаєш – знайдеш без адрес
Оцю хатину за морями снігу.

І відпливаю поночі одна
На кризі шибки у холодний вечір.
Гуде вогонь – веселий сатана,
Уткнувшись жаром в лапи головешок.
Гуде вогонь – веселий сатана,
Червоним реготом вихоплюється з печі...
А я чолом припала до вікна,
І смуток мій бере мене за плечі.