В пустелі сизих вечорів

В пустелі сизих вечорів,
В полях безмежних проти неба
О, скільки слів і скільки снів
Мені наснилося про тебе!

Не знаю, хто ти, де живеш,
Кого милуєш і голубиш,
А знаю – ти чекаєш теж,
Тривожно вгадуєш і любиш.

Приспів:
Нехай це – витвір самоти,
Нехай це – вигадка й омана!
Моєму серцю снишся ти,
Як морю сняться урагани. (ост 2 рядки – 2)

І я прийду в життя твоє.
Тебе, незнаного, впізнаю,
Як син вигнанця впізнає
Прикмети батьківського краю.

Я ради цього ладна жить.
Всі інші хай проходять мимо,
Аби в повторах не згубить
Одне, своє, неповториме.

Приспів