Збільшений шрифт | Зменшений шрифт
Чоловіче мій, запрягай коня.
То не кінь, а змій, миготить стерня.
Доберемося за три годиночки
За стонадцять верст до родиночки.
Чуєш роде мій, мій ріднесенький,
Хоч би вийшов хто, хоч однесенький.
Що ж це двері всі позамикані,
Чи приїхали ж ми некликані?
Ой ти ж роде мій, роде, родоньку,
Чом бур’ян пішов по городоньку?
Роботящий мій з діда-прадіда,
Двір занедбаний, Боже праведний.
Дев’ять день душа ще пручається,
А тепер вже десь призвичається.
Ту морквиночку, тую ж квітоньку
Не прополеш із того світоньку.
Люди згадують – ми навідались,
От ми родоньку, перевідались... (2)
Доля
Розлилися криниці у моїй крові...
На долині туман
Валькірія
Пісенька з варіаціями
І знову пролог
В пустелі сизих вечорів
Українське альфреско
Тихе сяйво
Між іншим
Валькірія (луна богів)
Недумано, негадано...
Чумацький Шлях
Гуде вогонь
Моя любове
Воин
Копье судьбы
Роде мій
Затінок, сутінок
Вечірнє сонце
Спини мене
Любов і літо
Олтар нації
Доля
Шукайте цензора в собі
Ісус Христос
Епілог
Національна Берегиня
Finita la tragedia