Українське альфреско

Над шляхом, при долині, біля старого граба,
Де біла-біла хатка стоїть на самоті,
Живе там дід та баба, і курочка в них ряба,
Вона, мабуть, несе їм яєчка золоті. (2)

Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини,
І вишні чорноокі стоять до холодів.
Хитаються патлашки уздовж всії стежини,
І стомлений лелека спускається на хлів. (2)

Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки.
А потім довго-довго на призьбі ще сидять.
Я знаю, дід та баба – це коли є онуки,
А в них сусідські діти шовковицю їдять.

Дорога і дорога лежить за гарбузами.
І хтось до когось їде тим шляхом золотим.
Остання в світі казка сидить під образами.
Навшпиньки виглядають жоржини через тин... (2)