Послухайте, люди добрі, що хочу казати,
А я хочу про багача співанку співати.
Багача би обсапати, сіно би зробити,
А як прийде божа осінь, не ма говорити.
А як прийде божа осінь, він з криком говорит,
Та й сідає коло вікна, та й кутюгу тровит.
Сіло потє на воротє: як сі маєш, дрозді?
– Іди, жінко, замкни браму, що ми йде за гості? –
А прийшов бідний під браму, а брама забита,
А він пішов із-під брами, єк, кутюгу бити.
От прийшов ми к своїй хаті, зачав говорити:
– Та не будемо ми, жінко, в багача робити! –
А як прийшла божа весна, він стиха говорит,
А він бере бука в руки, кутюгу нагонит.
– Ті, кутюго, устекла-бес, іди на жінтицу,
Не прогони мі від хати бідну удовицу.–
Пішов багач із багачков гної розвозити,
Повертає до бідного:– Йди, бідний, робити! –
Орав багач на пшеницю голубими воли,
Гадав багач, що не зійде на біду ніколи.
А лиш тота пшеничинка кукіль-колос родит,
Уже багач помаленьку на біду ісходит.
Заслаб багач, заслаб багач, на постелі лежит,
Кожний іде, кожний каже:– Мені се належит.–
На долині стадо коней і товар рогатий.
– Не стинай мене, смертечко, який-с єм багатий. –
А смерть на те не турала, багача істіла,
А уже си багачева худоба лишила.
Прийшли вони багачеві по душі дзвонити,
Не дали си посторонки у руки імити.
Посторонки си порвали, побили си дзвони,
А який же багач грішний, най же Бог боронит.
А який же багач грішний, кортит людей знати:
А за слуги, за служниці, що вигонив з хати.
Багачеві із багачков на тім світі вузько,
А за слуги, за служниці, що "броб" євси пусто.*
Послухайте, люди добрі, я цесе не брешу,
Чорти душу розсіпали, як кутюги мершу.
Сіло потє на воротє, на вітер си здуло,
Ми би цесе не співали, якби так не було.