Збільшений шрифт | Зменшений шрифт
Прокидайся, земле моя,
Зігрівають руки Христа твої ниви!
Алілуйя!
Йде він травами степовими
Оросивши іх сльозами золотими.
Алілуйя!
Сходить сонце над водою,
Над рікою золотою.
Ії потоки рясні
Омиватимуть знов
Спраглі людськи уста –
Воля Христа!
Сходить день на поснулі поля,
Тьмяніє зелена зоря.
Вона плаче –
То остання з ії ночей.
Старі руки в Бога молодого,
Крізь пробиті долоні його
Я побачу відзеркалення власних очей.
Сходить сонце над водою,
Над рікою золотою.
Ії потоки рясні
Змиватимуть знов
Пролиту кров.
"З Ісусом!" – промовляють уста.
Великого поста
Я з Ісусом.
То є воля Христа.
Сила Божа промайнула
Божі іскри щедро сипанула
В мої вікна.
Алілуя!
Але іскра одна надто заіскрила,
Зажевріла з неї ватра та й згоріла
Моя хата.
Така доля моя.
Птаха на ймення Nachtingal
Косар обрієм
Вийди змучена людьми...
Срібні твої води
Суботів
Не нарікаю я на бога
Майстер з міста Hameln
Подих
Щодня вона йде назустріч
І зійде з долонь господніх
Ген, долиною
Попіл
До Основ’яненка
Розрита могила
Привид з гаю
З Ісусом
Микита Швачка
Навський великдень
Мати
Йоан. Сію рай