Збільшений шрифт | Зменшений шрифт
Коли, коли, коли Сонко
Ще був маленький,
Колисала колисоньку
Дрімота-ненька.
Тепер, тепер вже сам Сонко
Тебе колише,
Тепер, тепер в твоє личко
Сон зіллям дише.
Коли, коли будеш синку,
Мов козак хоробрий,
І правді брат, тобі синку,
Будько буде добрий.
Колись, колись, коли Сонко
Ще був маленький,
Колисала колисоньку
Дрімота-ненька.
Вітер
Козак від’їжджає...
Верни до мене пам’яте моя
Рекрутська
Я усміхнусь тобі
Пам’яти тридцяти
Страдальна мати
Хто так тихо прийшов
Сонце на обрії
Некопані криниці
Ой чия то рута-мята
Батьківщині
Ой вербо, вербо
А в Івана
Колискова
Пробудіться орли сизі
Коли б ми плакати могли
Хтось близький приснився
Ой поїхав в Московщину
Місяцю рогоженьку
Ой повішу колисочку