Атрибути людської свідомості

Тихим шелестом тліють зорі
В тонкім сні зів’ялого саду,
Диригентська паличка тиші –
Сигарета в руках незнайомки.

Не кажіть, що ми бачимось вперше –
Ми знайомі вже цілу вічність,
Але нас на Землі мільярди,
Так непросто було зустрітись.

Я люблю вас, як свою самотність –
Поверніться до мене спиною,
Своїм волоссям зав’яжіть мені очі,
Не впускайте в мою душу світла.

Поговорим без імен, без понять,
Атрибутів людської свідомості –
Наші душі так давно були
Піском в годиннику людських страждань.

Вибачте, смерть не має прикрас,
Немає рифм у словах поета,
Немає сонця у ваших очах,
І у моїх не було ніколи...

Так весь пісок пересипався вниз –
Значить, ми будемо разом навіки.
Серце без серця, душа без душі,
Як дим без вогню,
Блукатимем завжди...