Там, попід гай зелененький, зелененький

Там, попід гай зелененький, зелененький,
Вибирала дівчинонька льон дрібненький.

Ой день брала, день стелила, день стелила,
До тихого Дунаєнька говорила:

– Ой Дунаю, Дунаєньку, тиха вода,
Кому ж я ся сподобаю, ой, молода.

Чи попові, чи дякові, не дай Боже,
Чи якомусь гультяєви,– бути може.

Не дай мене, моя мати, за піяка,
Бо проп’є всю господарку,– хоч би яка.