Вічка ми ся закривають але сну немає

Вічка ми ся закривають, але сну немає,
Бо за милим, за Іванком, серце завмирає.

Ой зелена полонина, в долині озерце,
Болить мене, болить дуже за Іваном серце.

Ой не того воно болить, що-м Йванка любила,
А від того, що сусідка його ми відбила.

Вічка ми ся закривають, але сну немає,
Бо із туги великої серце завмирає.