Збільшений шрифт | Зменшений шрифт
Ой не квітни, весно, –
Мій народ в кайданах,
Мій народ в задумі,
Очі його в сумі,
Серце його в ранах,
А життя – в туманах.
Ой не квітни, весно,
Пишними квітками,
Бо народ мій встане,
Розірве кайдани,
Вкриє світ димами,
А поля – тілами.
Ой не квітни, весно,
Глянь – надходять хмари,
Тугою чорніють,
Гнівом червоніють.
Гой, ви хмари – кари...
Смерть вам, яничари!
Вітер
Христос родився
Ой не квітни, весно
Козак від’їжджає...
Вороне чорний
Не поспішай, душа моя, черствіти
Сніг в гаю
Чуєш зібралися знов
Хто так тихо прийшов
Сонце на обрії
Мандри
Ранньою зорею
Тихо Дунай воду несе
Веснянка
Йшла Маруся
Ой чия то рута-мята
Ой вербо, вербо
Україна. Травень. 1861 рік. Шевченкові
Ой гай, мати
На городі верба рясна
В зелену суботу
Ой в ліску, ліску
В ярмах туги
Пробудіться орли сизі
Колискова
Іти ще довго
Він вночі прилетить
Жовтий пісок
Ще в полон не брали тоді
Марієчко, пані
Летять галочки
Луговая зозуля