Збільшений шрифт | Зменшений шрифт
Він вночі прилетить на шаленім коні
І в вікно він постука залізним мечем.
Ти останнюю казку докажеш мені
І заллєшся плачем.
Стане ясно тобі, не спитаєш як звуть,
Чом вночі прилетів, із якої землі?
Лиш засвітиш свічки і освітиш нам путь,
Поки зникнем у млі.
І назавжди – не вік, але мід – по мені,
Поховать, як йому і мені не дано.
Будуть згадувать так: прилетів на коні
І постукав в вікно.
Вітер
Христос родився
Ой не квітни, весно
Козак від’їжджає...
Вороне чорний
Не поспішай, душа моя, черствіти
Сніг в гаю
Чуєш зібралися знов
Хто так тихо прийшов
Сонце на обрії
Мандри
Ранньою зорею
Тихо Дунай воду несе
Веснянка
Йшла Маруся
Ой чия то рута-мята
Ой вербо, вербо
Україна. Травень. 1861 рік. Шевченкові
Ой гай, мати
На городі верба рясна
В зелену суботу
Ой в ліску, ліску
В ярмах туги
Пробудіться орли сизі
Колискова
Іти ще довго
Він вночі прилетить
Жовтий пісок
Ще в полон не брали тоді
Марієчко, пані
Летять галочки
Луговая зозуля