Кармен

У дальній стороні,
Де чорний птах не пролітав,
Де місяць землю осявав,
Там я блукав.

Де чорне дерево стояло
Без листів, без життя.
Казало серце,
Що знайти тебе я мушу.

Очей-ночей твоїх безмежна даль,
Я тану в ній, але ти – вільна, вільна.
Волосся-вітри в’ють, ріка в безодню ллє,
Повторює луна дарма: "Ти – вільна, вільна,
непостійна".

То я блукав,
То клопоту не мав.
То, часом, гіркий
Буває похід.
Але ти – там, звісно,
Бажана – там.
Конєчно, там, там.
Я вірю, встріну непокірну.