Збільшений шрифт | Зменшений шрифт
Ви, що не знаючи мети,
Спинялись стомлені з дороги?
Лежіть собі – до неба йти
Ще довго.
І ви, що до небес мости
Своєю окропили кров’ю,
Простіть ви нам, ідемо, йти
Ще довго.
І піють півні на путі
Простим і віковічним зовом,
Забули все, ідемо, йти
Ще довго.
Ще довго...
Вітер
Христос родився
Ой не квітни, весно
Козак від’їжджає...
Вороне чорний
Не поспішай, душа моя, черствіти
Сніг в гаю
Чуєш зібралися знов
Хто так тихо прийшов
Сонце на обрії
Мандри
Ранньою зорею
Тихо Дунай воду несе
Веснянка
Йшла Маруся
Ой чия то рута-мята
Ой вербо, вербо
Україна. Травень. 1861 рік. Шевченкові
Ой гай, мати
На городі верба рясна
В зелену суботу
Ой в ліску, ліску
В ярмах туги
Пробудіться орли сизі
Колискова
Іти ще довго
Він вночі прилетить
Жовтий пісок
Ще в полон не брали тоді
Марієчко, пані
Летять галочки
Луговая зозуля