Збільшений шрифт | Зменшений шрифт
Ранньою зорею козаки ставали,
Зброю готували, коней осідлали,
Коники заграли, козаки майнули,
А за козаками радощі минули.
Де ж вона та стежка, що до хати Івася
Від мого садочка весело тяглася?
Все виглядала, все я його ждала,
А тим часом стежка терном заростала.
Вийду ж я у поле та орла побачу,
Дику мою птицю вбачу та й заплачу,
Птице моя дика, полети поволі
До мого Івася, що гуляє в полі.
Заклечи з-під хмари, він тебе почує,
Що його дівчина все за їм сумує.
А не схоче вчути, ти вже догадайся
Та до мене, орле, краще не вертайся.
А не схоче вчути, ти вже догадайся
Та до мене, орле, краще не вертайся.
Вітер
Христос родився
Ой не квітни, весно
Козак від’їжджає...
Вороне чорний
Не поспішай, душа моя, черствіти
Сніг в гаю
Чуєш зібралися знов
Хто так тихо прийшов
Сонце на обрії
Мандри
Ранньою зорею
Тихо Дунай воду несе
Веснянка
Йшла Маруся
Ой чия то рута-мята
Ой вербо, вербо
Україна. Травень. 1861 рік. Шевченкові
Ой гай, мати
На городі верба рясна
В зелену суботу
Ой в ліску, ліску
В ярмах туги
Пробудіться орли сизі
Колискова
Іти ще довго
Він вночі прилетить
Жовтий пісок
Ще в полон не брали тоді
Марієчко, пані
Летять галочки
Луговая зозуля