Забудь – не йди туди
Забудь – затри сліди
Бо тут зникає все
Що було й чого не буде вже

Шепоче і піниться біла вода!
Говорить словами, котрих вже нема!

Засни під коцом днів
Брудних, пустих, що їх згубив
І сміх, чужий, як лід
Що їсть усе і вбиває слід

Вабить піною, до ніг підступа
Підступна тканина води забуття

Пірни у світ без слів,
Пустих очей, світ без поглядів
Засни, забудь усе
З метою одною – не чути себе

Пірни з головою, рятунку нема!
Вкриває все тіло біла вода!