Ой кажуть люди,
Що-м на личку зблідла...
Ніхто не знає,
Яка у дворі біда.
Ой перша біда –
Що їсти не доволі,
Другая біда –
Що чорненькії брови,
А третя біда –
Будуть тяжко карати.
А все ж то буде
На моїм личку знати.
Ой як я буду
З двора виходити,
Далеко буду
Ті двори обходити.
Не так ті двори,
Ой як ті двірські люди.
Тілько-но мені
Двораченька жаль буде.
– Ой ви, вороги,
Не ворогуйте на мене,
Ой одраїли
Вірного друга від мене.