На золоту солому
лягає червінь дня.
Десь мати пише втому,
як призьбу, – навмання.
Надії озеречка –
довкола тьмавих вій,
як курячі яєчка
в соломі золотій.
Вже й день скінчиться скоро
і супокій паде
і сон сховає змору
в колодязі грудей. (ост 4 рядки – 2)

На золоту солому
лягає червінь дня.
Десь мати пише втому,
як призьбу, – навмання.
Надії озеречка –
довкола тьмавих вій,
як курячі яєчка
в соломі золотій.

На золоту солому
лягає червінь дня...