Мала конопельки близько доріженьки,
Ой не піду я їх брать, бо болять рученьки. (2)

Піде мій миленький конопельки брати,
А я лишусь удома обід готувати. (2)

Аж приходить милий та сів си на лавці:
– Давай, мила, обідать, коноплі вибрав си! (2)

Я ся усміхнула: "Що таке за диво? –
Скільки було конопель, вибрав ти так живо?" (2)

– Ой не сам їх брав я, мав я помічницю,
Найняв я си на дорозі гарну молодицю.

Гарна молодиця вміла жартувати,
Вона мені помагала конопельки брати.