Прислухайся: кличе свавілля весни,
Відкрий свої очі, впізнай свої сни.
У час безнадії зійдуться мости,
За мить до світання ними зможем піти.

Якщо ти забажаєш залишитися!
Коли забажаєш лишитися!

У моїх долонях нескорений світ,
У моїх очах незворотності цвіт.
Я тая, що зникне і більш не верне,
Та, що не спинить, за собою позве...

Щоночі лелію у травах зірки,
Щоранку з них сходять прозорі квітки.
Відчуй... Не вигадуй! Не думай, хто я...
Ходімо мерщій – нам нема вороття.