У далекім тринадцятім віці
От і спало на думку таке:
Не на день, не на два – на століття
Король місто для сина зведе.

Будували, плекали, ростили,
Доглядали як мале дитя.
Люди казку із міста зробили –
Тепер б’ється у ньому життя.

Приспів:
Тепер у мене є Львів.
У мене ти один.
Тебе я не залишу –
Тебе я дуже люблю.

Нагорі маєм Замок Високий,
А навколо сади і гаї.
Площа Ринок – там ратуші спокій
Стережуть леви кам’яні.

Далі церкви, театри, музеї –
Завітайте хоча ж би на мить!
І без Львова – столиці моєї
Ви не зможете більше прожить.

Приспів