Спало за хмарами вранішнє марево, сяяло, сяяло – щезло
Сипалось начебто світом небаченим, з неба пробачення несло
Сонячне марево місяця чарами в бік проганяло даремно
Місяць образився – срібними фразами падали сльози на землю

Приспів:
Така як я, така як є
Відверта і відкрита
Ти не моя, ти нічия
Далека Аеліта (весь куплет – 2)

Поміж орбітами снів оксамитових душі невидимі, вільні
Плямою світла мовчить Аеліта, п’є своє приторне зілля
Зорі гойдаються, в ніч розпускаються і померають під рано
В правому боці небесні емоції, зліва – холодний світанок

Приспів (2)