Ще із дитинства запам’яталось,
Хоч здаленіли уже роки,
Край столу мати все вишивала –
Хрестик до хрестика – рушники.

Над фотокартками родини,
Над образами і над дверми,
Вони летіли мов білі птиці
Із дивовишитими крильми.

Приспів:
Мамо-матусю, до вас горнуся,
Ви моє сонце, мій ясний день.
Мамо-матусю, вами горжуся,
Ви світла радість моїх пісень.

Як за водою літа минають,
Вже не минути оті роки
І з рук у мами вже не злітають
Ті білі лебеді-рушники.

Та раптом спомин, мов крига, скресне,
Коли побачив, що над дверми
Летять-летять знов у вічність птиці
Із дивовишитими крильми.

Приспів (2)