Я люблю день, коли він ще не спілий,
Або коли початок в ньому твій,
Такий повільний, ніжний не змарнілий,
Я люблю день, я люблю, бо він мій.

Я люблю день, коли ранкове сонце,
Ще тихо спить за обрієм лісів,
А не хропить в небесній оболонці,
Бо пробудилось із запеклих снів

Я люблю день, коли трава шепоче
На вухо теплим крапелькам роси,
Як міцно, щиро і натхненно хоче
Вона злягти вже під удар коси.

Я люблю день, коли мене він любить,
Коли лежу спиною на землі
І дивлюсь в небо, що з сонцем блудить.
Я люблю день, я люблю взагалі!