Де тихо спокій впаде на тім’я
І невловимо накотить сльози,
Де на асфальті ще запах літа,
Та вже в багряне убралась осінь,
Я повертаюсь знову додому.

Де в кожнім кроці луна дитинства,
Що нам так довго ще вчора снилось,
Тут так багато перемінилось,
Та все ж, що мало, таки здійснилось!
Я повертаюсь знову додому.

Де всі дороги навік зійшлися
І віднайшлися ураз у тобі,
Де твої квіти в моїм колоссі,
Де твоє сонце в моїм небі,
Я повертаюсь знову додому.