Стоїть гора високая,
А під горою гай, гай, гай.
Зелений гай, густесенький,
Неначе справді рай.

Під гаєм в’ється річенька,
Мов скло, вода блистить, блистить,
Долиною зеленою,
Кудись вона біжить.

Над берегом, у затишку,
Прив’язані стоять човни,
Три верби там схилилися,
Мов журяться вони.

До вас, ще верби, ви мої,
Ще вернеться весна, весна.
А молодість не вернеться,
Не вернеться вона!