Струмінь болю –
Палаючий шлях,
Час зупинився, сльози в очах.
Тіло біль рве на шматки
І розкидає криваві рештки.
На сірому тлі занімілого світу
Сполохи крику – червоні нитки.
Вічність всміхається,
Кожну хвилину
Вона перетворює
В тисячоліття.
Палаючий шлях
Замкнувся в кільце.
В полум’ї болю згорає все.
Спогади, мрії, колишні образи
В попіл легкий
Перетворились разом.
Він вкриє саваном чорні кістки –
Все, що залишив,
Наситившись, біль.
Згасла шляху палаюча піч.
На стомлений світ
Спустилася ніч...
Ніч... Ніч...