Вечір – мисливець,
Підстрелене сонце
Несе у сірому ягдташі.
Тягнуться хмари –
Скривавлені крила.
По травах,
По обрію,
По душі.
Уже сутеніє,
Туман каламутно
Клубочится в синіх ярах.
В такі хвилини
Мандрівникам смутно.
Здається далеким шлях.
І роси холодні,
І втома нестерпна,
І стежка непряма.
І плечі від ноші
Найлегшої терпнуть,
І на ніч притулку нема.