Зажурились хлопці, як тепер прожити:
Столочили орди наше раннє жито.

В небі – чорні круки, в полі – вовчі зграї,
А в чужих кайданах мати помирає.

Хто вродився вільним – не боїться смерті,
За кохану землю ладен він померти.

До катів ненависть – то найперша зброя,
Хто рабом не схоче – стане ще героєм.

У боях жорстоких ран ніхто не лічить,
Кожен з нас загине, якщо треба, тричі.

Без штиків московських, без дротів берлінських
Житиме щасливо народ український.

Є в нас Батьківщина, буде ще Держава,
Слава Україні і героям слава!