Їхав стрілець на войноньку,
Прощав свою дівчиноньку:
Прощай же, любко, прощай, голубко,
Я йду в чужую сторононьку.

Подай, дівчино, хустину,
Бо як у бою загину,
Накриють очі темної ночі,
Лекше у гробі спочину.

Лихії люди на силу
Взяли нещасную милу,
А серед поля гнеться тополя
Та на стрілецьку могилу.