Вокзал – палац чекання,
Вокзал – палац розлук.
Побачення останнє,
Останній дотик рук.
Лягає сніг на скроні,
В очах – печаль і біль.
Нас троє на пероні:
Я, ти і заметіль.

Приспів:
Не кажу: "Прощай, прости!"
Замітає сніг сліди
І лягає білим смутком на дерева.
І навіщо тут слова –
Нас навіки снігова
Розлучила королева, королева.

Ти кажеш мені: "Любий,
Не забувай, пиши!"
Гарячі твої губи –
Та холодно в душі.
Прощай, морозне місто,
Я розумію знов:
Дві речі несумісні –
Свобода і любов.

Приспів