А ви, хлопці, посходіться,
З дівчатами полюбіться.

Полюбіться, покохайтесь,
Разом пісню заспівайте.

Заспівайте про руїну,
Закарпатську Україну.

Про зелену Верховину,
Де стільки крови пролило.

Де погибли наші браття
В обороні Закарпаття.

Де Січ славна воювала –
За нарід життя дала.

За свій нарід, за свободу,
За самостійність народу.

Там над Хустом ворон кряче,
На чужині мати плаче.

Мати плаче на чужині,
Лежить донька в домовині.

Сестра плаче у неволі,
Лежать стрільці в чистім полі.

Ніхто трупів не ховає,
Похоронів не справляє.

Тільки круки серед ночі
Вибирають стрільцям очі.

Подивіться, соколята,
Чи не несе річка тата.

Мамі – сина, дітям – тата,
Коновальця кров проллята.

Діти – "Тато!" – злебеділи,
Там у річку полетіли.

Мати – "Сину!" – щебетала,
Та й у річку мертва впала.

Тільки сестра ся остала,
Що нам пісню описала.